Довідник прізвищ
Прізвище характерно для українських, польських, білоруських родин.
Зустрічається у церкві села Біле Пінського Повіту Мінської губернії Російської імперії (нині – Рівненська область, Україна) та сусідніх селах у 1790-1860-і роки. Тобто йде з часів Речі Посполітої. Є припущення, що частина носіїв даного прізвища змінили його у 1830-60-і на прізвище Лосінець.
Мартиновичі також зустрічаються у селі Ганцевичі (сучасна Білорусь) на початку 1900-х.
Поки достеменно невідомо, звідки походить це прізвище, але можна з впевненістю казати про той факт, що на території Королівства Польського та Великого князівства Литовського на межі XV та XVI століття починають з’являтися однойменні топоніми.
Можливо, прізвище походить від топонімічних назв, які згодом на картах зазначаються наступним чином:
Ласінцы | Лосинцы | Łosińce | Łasincy | Losincy | Lasincy | Losince | Лосинець | Лосинец | Łosiniec
А так виглядають вони сьогодні:
П’ять сіл Лосінець можна знайти на території сучасної Польщі – у Томашівському і Луківському повітах Люблінського воєводства, Вонгровецького повіту Великопольського воєводства, Сокульського повіту Підляського воєводства та Пижицькому повіті Західнопоморського воєводства. Крім того, неподалік від села в Томашівському повіті тече струмок Лосінці, який впадає у річку Танев – праву притоку ріки Сяну басейну Вісли.
Село Лосинці знаходиться на території сучасної Республіки Білорусь – в Берестейській області. Село разташовано біля гірла однойменної річки Лосинці – правій притоці річки Ясельди басейну Прип’яті.
Цікава історія у села Лосинець, що на території України – на Львівщині. Воно
було засноване у першій половині XVI століття землевласниками з шляхетського роду Ільницьких. А з XVII століття село було заселене виключно ходачковою шляхтою – збіднілими членами шляхетського стану, які володіли землею у Речі Посполітій, але не мали підданих селян.
Також існувало селище Лосинець на території Брянської області сучасної Російської Федерації, однак його ліквідували рішенням обласної Думи 29 квітні 2010 року, а про його історію у відкритих джерелах не згадується.
Вивчаючи топонімічні назви у північному напрямку можна натрапити на литовську назву Lašiniai, що українською дослівно перекладається як Сало, а російською – Бекон. Тому можна зробити припущення, що прізвиська пращурів родини Лосинці могло піти від їхнього роду діяльності – виробництва сала, продажу сала або свинарства.
Можливо, саме на межі XV та XVI століть відбулося знакове запозичення слів з литовської мови у польську, а після Люблінської унії 1569 року, коли Королівство Польське та Велике князівство Литовське об’єднались у Річ Посполіта, відбувалося поширення цих слів територією тодішнього державного союзу.
На догадки про польсько-литовське походження прізвища Лосінець/Лосинець наводять саме топоніми, що збереглися в межах колись існуючої Речі Посполітої, приблизні землі якої зазначені блідо-червоною тінню на мапі вище.
На думку ще про одну версію появи прізвища Лосинець/Лосінець наводять записи у польських метричних книгах, де прізвище Łosiniec перетворилося з прізвищ Łoscinica, Łosienice, Łosieniec.
Пока точно неизвестно, откуда происходит эта фамилия, но можно с уверенностью говорить о том факте, что на территории Королевства Польского на границе XV и XVI веков начинают появляться одноимённые топонимы, которые со временем на картах обозначаются следующим образом:
Ласінцы | Лосинцы | Łosińce | Łasincy | Losincy | Lasincy | Losince | Лосинець | Лосинец | Łosiniec
Пять сёл Лосинец можно найти на территории современной Польши – в Томашувском и Лукувском повятах Люблинского воеводства, Вонгровецком повяте Великопольского воеводства, Сокульском повяте Подляского воеводства и Пыжицкого повята Западно-Поморского воеводства. Кроме того, недалеко от села в Томашувском повяте протекает ручей Лосинцы, который впадает в речку Танев – правый приток реки Сана басейна Вислы.
Деревня Лосинцы находится на территории современной Республики Беларусь – в Брестской области. Деревня расположена у истока одноимённой речки Лосинцы – правом притоке речки Ясельды бассейна Припяти.
Занимательная история у села Лосинец, что на территории Украины – во Львовской области. Оно было основано в первой половине XVI века землевладельцами из шляхетского рода Ильницких. А с XVII века село было населено исключительно околичной шляхтой – обедневшими членами шляхетского сословия, которые владели землёй в Речи Посполитой, но не имели подданных крестьян.
Также существовал посёлок Лосинец на территории Брянской области современной Российской Федерации, но его упразднили решением областной Думы 29 апреля 2010 года, а о его истории в открытых источниках не упоминается.
Изучая топонимические названия в северном направлении можно наткнуться на литовское название Lašiniai, что в переводе на украинский язык звучит как Сало, а на русский – Бекон. Поэтому можно сделать предположение, что прозвище предков семьи Лосинцы могло идти от их рода деятельности – производства сала, продажи сала или свиноводства.
Возможно, именно на границе XV и XVI веков произошло знаковое заимствование слов из литовского языка в польский, а после Люблинской унии 1569 года, когда Королевство Польское и Великое княжество Литовское объединились в Речь Посполитую, произошло распространение этих слов по территории тогдашнего государственного союза.
На мысли о польско-литовском происхождении фамилии Лосинец наводят именно топонимы, сохранившиеся в границах некогда существовавшей Речи Посполитой, приблизительные земли которой обозначены бледно-красной тенью на карте выше.
На мысли ещё об одной версии появления фамилии Лосинец наводят записи в польских метрических книгах, где фамилия Łosiniec преобразовалась из фамилий Łoscinica, Łosienice, Łosieniec.
Прізвище Мельник належить до класичних українських професійних прізвищ і походить безпосередньо від загальної назви фаху мельник. Це прізвище отримували або власники, або робітники млина – людини, що займалися млинарством.
У лексичній основі лежить слово млин (від праславʼянського слова mъlinъ), яке, за етимологічними словниками, пов’язують із латинським словом molīna «млин», утвореним від дієслова molo «мелю». Відповідні форми фіксуються в різних слов’янських мовах.
У наукових класифікаціях українських прізвищ Мельник послідовно віднесений до професійних назв, причому фіксується як одне з найпоширеніших прізвищ на території України, що закріпилося за родами в процесі оформлення прізвищевої системи XV-XVII століть.
За різними джерелами, в Україні нараховується від 107 до 174 тисяч носіїв прізвища Мельник. Дослідження показують, що часто прізвище передається із покоління в покоління, але існують випадки, коли професійне прізвисько не закріпилося як повноцінне прізвище, однак згадується у церковних записах. Такі випадки зустрічаються у Поліссі, зокрема в селі Бишляк (сучасна Рівненщина) по гілці роду Сад.