Українське прізвище Коляда фіксується принаймні з середини XVII століття, зокрема у козацькому реєстрі Богдана Хмельницького 1649 року, де зустрічається декілька носіїв цього прізвища-прізвиська. Воно розглядається як прізвище прізвиськового походження від назви зимового обрядового свята Коляди або від прізвиська, даного людині, яка народилася на Коляду чи активно брала участь у колядуванні.
Також Коляда – імʼя язичницької богині сіверського словʼянського племені, що повʼязано із зимовим сонцестоянням, народженням нового сонця (Божича), нового року та циклом оновлення природи, що відображається у народних різдвяних обрядах (колядуваннях).
Етимологія самої лексеми коляда досить добре опрацьована. Більшість славістів вважають, що праслов’янське *kolędā/koľadā є давнім запозиченням з латинського calendae (у значенні “календи, перший день місяця”), яке ще на ранньому етапі увійшло в слов’янські мови й дало широкий ареал: українське коляда, польське kolęda, чеське та словацьке koleda, литовське Kalėdos, румунське colindă тощо. У XIX століття існували народно-етимологічні спроби виводити слово від коло (у значенні “колесо”, “круг”) або інших коренів, але вони нині розглядаються як неприйнятні або другорядні.
Цікаво, що литовська (Kalėdos) й румунська (colindă) форми розглядаються як запозичення зі старослов’янської, а не як джерело для української Коляда. Польська kolęda — той самий спільнослов’янський спадок й латинізм.
Поширення прізвища
Прізвище Коляда здебільшого поширене в Київській та Запорізькій областях, а також зустрічається у Миколаївській, Сумській, Тернопільській областях. Значна кількість носіїв прізвища у Росії та Білорусі, втім це прізвище також можна зустріти в США, Молдові, Азербайджані, Швеції.